Сучасний фахівець живе і діє в умовах, що вимагають високого професіоналізму, соціальної ерудиції, значущих особистісних, культурних, інтелектуальних, вольових і емоційних якостей і властивостей. Все це в сукупності може відображати таке багатовимірне поняття як економічна культура фахівця.
Важливість і актуальність формування економічної культури безпосередньо у вузі можна зрозуміти, тому що ускладнилася та соціально-економічне середовище, в якій працює випускник вузу, зросли її конкурентність і агресивність. З іншого боку, випускники вузів, як фахівці з вищою освітою, виконують і іншу важливу місію як носії технічної, екологічної, медичної, економічної культури. Для випускника економічного університету - це, безперечно, економічна культура.
У процесі трудової діяльності виникає явище, відоме під терміном - «конкуренція», тобто економічне, професійне, психологічне і соціальне «змагання» за отримання кращих посад, кращої зарплати, кращих робочих місць в конкретній економічній сфері (банку, комерційній фірмі, на приватному або державному підприємстві).
У зв'язку з цим підвищуються вимоги не тільки до професійної компетентності, а й соціальної (в широкому сенсі слова) ерудиції молодих фахівців економічного профілю, вони повинні володіти розвиненою організаційної, соціально-психологічної та управлінської культурою, володіти навичками професійного та особистісного спілкування. Все це в сукупності обумовлює досить високі вимоги до економічної культури випускників вищих навчальних закладів, а тим більше до вже сформованим фахівцям.
Можна створити гіпотетичну модель економічної культури молодого фахівця, пріоритетне місце в якій займає рівень професійної культури, тобто система професійних знань, умінь і навичок. Як відомо, ми живемо в суспільстві, в якому знання стають капіталом і головним ресурсом економіки, тому необхідно пред'являти нові і більш жорсткі вимоги до професійної культури, головною детермінанті конкурентоспроможності.
Як вважають фахівці в галузі економічної психології, організаційна та управлінська культура, а також соціально-психологічна культура займають пріоритетне місце в системі економічної культури фахівця.
Кожна зі складових економічної культури (організаційна, соціально-психологічна і т.д.) «перевіряються» через механізм конкуренції як тільки вони «вступають» в економічну сферу. Але і кожен компонент економічної культури має свою питому вагу в конкурентоспроможності молодого фахівця.
Виділимо найбільш активні види конкуренції, де, на наш погляд, найбільш повно реалізується сформована в вузі економічна культура:
- професійна конкуренція;
- соціокультурна;
- економічна;
- соцально-психологічна »
- психологічна;
- управлінська.
Проблема конкурентоспроможності, а, значить, і реалізації сформованої економічної культури, стоїть дуже гостро вже безпосередньо на початку професійної діяльності молодого фахівця. На цій стадії трудової кар'єри молодого спеціаліста велику роль відіграє отримане їм освіту (професійна культура) і навички міжособистісного і ділового спілкування (соціально-психологічна культура).
З іншого боку, фахівці, які закінчили один і той же навчальний заклад (наприклад, економічна), також мають різні шанси при просуванні в залежності від якості і рівня інших складових економічної культури: організаційної, управлінської, соціальної, психологічної.
Розглядаючи проблему конкурентоспроможності через призму організації навчального процесу, ми вважаємо, що і для учнів студентів ця проблема також актуальна і значима. У структуру вибірки потрапили студенти старших курсів.
Отже, центральна гіпотеза формулюється так: економічна культура, компоненти якої закладаються в період підготовки майбутнього фахівця, виступають для студента у вигляді орієнтирів, ідеального образу майбутньої роботи. Для студента такий образ майбутньої роботи він значущий, актуальний, але має певне (природне) розбіжність з реальною моделлю.
Безумовно, ідеальна модель, створює ще оптимістичний погляд на багато процесів праці (на проблему адаптації до професійного середовища, на проблему конкуренції). У цій моделі, що ідеалізується поки немає вираженої боротьби за робочі місця, за посади, за професійне зростання і т.д. Однак в моделі можуть проглядатися система цінностей, очікувань, трудових орієнтацій і переваг, які є продуктом сформованої економічної культури студента.
Отже, перед нами кілька зрізів професійних орієнтацій студентів. Класифікуємо їх наступним чином:
- матеріальна, де пріоритетною є установка на отримання високих заробітків;
- професійна (реалізація професійної культури майбутнього фахівця);
- ділова, де реалізується діловий потенціал фахівця;
- соціальна, де реалізуються не інтереси особистості, а громадські інтереси);
- особистісна, де пріоритетним є набуття особистої незалежності.
З аналізу запропонованих моделей орієнтацій (установок) можна зробити ряд висновків про особливості особистості майбутнього фахівця. По-перше, виділення особистих, а не суспільних інтересів у своїй майбутній трудовий кар'єрі, при цьому обов'язковою умовою реалізації особистого інтересу повинна бути хороша заробітна плата.
По-друге, спостерігається відносно високий рівень професійно-ділових установок студента при орієнтації на майбутню роботу. Їх значимість досить висока і становить 4,4 -4.5 бала, причому вона незначно нижче особистих інтересів і, отже, приватне взаємодіє з професійним.
Існує, можливо, і третій варіант, коли фахівець прагне до отримання особистої незалежності, певного матеріального благополуччя, але при цьому орієнтується на свої професійні якості, на свій професійно-діловий потенціал, сформований в вузі, що дозволяє йому широко використовувати в подальшому різні компоненти економічної культури в професійній діяльності. Однак таке переплетення чинників очікувань і їх тісний контакт ще вимагає додаткового аналізу.
При реалізації всіх моделей орієнтацій очікувань, безперечно, підвищується конкурентоспроможність даного фахівця. Однак важливо в дослідницькому аспекті диференціювати результативність усіх каналів реалізації економічної культури, виявити (виміряти) результативність та питома вага кожного каналу в підвищення конкурентоспроможності.
Для прикладу можна розглянути досить традиційну ситуацію, при якій старший економіст, випускник економічного вузу, через рік своєї успішної роботи в банку піднімається на більш високу посадову щабель службової кар'єри, наприклад, заступником начальника відділу цінних паперів. При цьому він відразу ж стикається з проблемами, абсолютно новими за змістом праці, наприклад, управлінням персоналом на рівні відділу, мотивацією співробітників, проблемами управління соціально-психологічним кліматом колективу, що в сукупності являє собою управлінську та соціально-психологічну (комунікативну) культуру фахівця.
Отже, формування економічної культури і, як наслідок, конкурентоспроможності, тобто здатності конкурувати в умовах ринкових відносин, по ряду вищезгаданих причин набуває особливої актуальності. Сучасна економічна сфера праці висуває все більш жорсткі вимоги до професійних якостей фахівців, до їх соціальної ерудиції, до комунікативного «набору якостей» фахівця.
Цьому є реальні підстави. По-перше, йде скорочення чисельності робочих місць фахівців з вищою освітою, в тому числі і економістів.
По-друге, загострюється конкуренція за робочі місця всередині трудових колективів (в економічних службах і відділах). Йде об'єктивний процес відторгнення персоналу з низькими діловими і професійними якостями, з низькою економічною культурою.
По-третє, повна вища освіта економіста, відображенням якого є економічна культура, в персональному плані не просто виступають інтегральною характеристикою того чи іншого фахівця, але і стають для нього гарантією соціального благополуччя, професійної кар'єри, фактором його конкурентоспроможності як фахівця на ринку праці.
За матеріалами Kaus-group.ru
